Радіоактивно забруднені території Білорусі, Росії та України

Аварія на Чорнобильській АЕС найбільшою мірою вплинула на населення та виробництво трьох найбільш постраждалих країн: Білорусі, Росії та України. Понад 150 тис. км2 території трьох країн було віднесено до різних зон радіоактивного забруднення. У Білорусі (станом на 01.01.2008 р.), Російській Федерації (на 01.01.2006 р.) і Україні (на 01.01.2007 р.) до цих зон було віднесено 2614, 4100 і 2293 населених пункти, в яких проживало 1,3; 1,6 і 2,2 млн. чоловік, відповідно.

Минуло три десятиліття після аварії на Чорнобильській АЕС. Для сотень тисяч людей з, тепер уже колишніх, республік СРСР - Білорусі, Росії, України - події тих днів і їх наслідки перевернули все життя: близько 115 тисяч жителів були екстрено евакуйовані незабаром після аварії, 220 тисяч жителів були переселені в «чисті» райони в другу хвилю переселення; понад 600 тисяч чоловік брали участь у ліквідації наслідків аварії - роботах, які по напрузі і небезпеці праці могли зрівнятися з військовим часом. Більше п'яти мільйонів чоловік у трьох країнах продовжували жити на територіях, які офіційно отримали статус «радіоактивно забруднених територій», де радіоактивні випадіння цезію-137 перевищували 37 кБк/м2 (1 Кі/км2). Страх невідомості, постійне порівняння в ЗМІ з атомними бомбардуваннями Хіросіми і Нагасакі; побоювання за своє здоров'я і здоров'я близьких - все це залишилося незгладимим шрамом у душі кожного, хто потрапив у сферу впливу Чорнобильської катастрофи. Розпад Радянського Союзу, катастрофічне падіння рівня життя, закриття підприємств і втрата роботи, відчуття соціальної незахищеності наклалися на події Чорнобиля і посилили їх наслідки.

Однак життя триває, люди обжили нові місця, пристосувалися до важких умов сучасного існування. Яка реальна ситуація на територіях, які були офіційно визнані радіоактивно забрудненими?

По-перше, в десятки і сотні разів порівняно з весною-літом 1986 р. знизилися як гамма випромінювання в повітрі, так і вміст радіонуклідів у сільськогосподарських харчових продуктах, вироблених на цих територіях. Зниження відбулося завдяки радіоактивному розпаду короткоіснуючих радіонуклідів, міграції довгоіснуючих радіонуклідів вглиб ґрунту і зв'язуванню радіонуклідів ґрунтовими структурами. Крім того, зіграли свою роль інтенсивні заходи радіаційного захисту та дезактивації, проведені в Білорусі, Росії та Україні.

По-друге, в результаті радіоактивного розпаду радіонуклідів площа територій з високою щільністю забруднення зменшилася в середньому в 1,5-2 рази, внаслідок чого значну частину земель, виведених після аварії з обігу, в даний час можна повертати в господарське користування. До 2008 року в Білорусі та Україні повернуті в господарське користування 14 816 і 6095 га раніше відчужених земель, відповідно.

У результаті більшість "забруднених" територій в даний час безпечні для проживання та економічної діяльності. Однак, в чорнобильській зоні відчуження та у найбільш забруднених районах наслідки радіоактивного забруднення місцевості продовжують впливати на життя населення. Вони полягають в тому, що:

  • більше 10 тис. км2 території досі залишаються виведеними з господарського користування;
  • на невизначений період навколо ЧАЕС зберігається зона відчуження в Україні і Радіаційно-екологічний заповідник у Білорусі;
  • в більш, ніж 200 населених пунктах не вдається забезпечити стабільне виробництво сільськогосподарської продукції, що відповідає радіаційно-гігієнічним нормативам;
  • зберігається довгострокове радіоактивне забруднення продукції лісового господарства, включаючи «дари лісу»;
  • більше двохсот тисяч сільських жителів у трьох країнах продовжують жити і працювати при підвищених рівнях радіації в навколишньому середовищі, які формують середні річні дози у жителів понад 1 мЗв. Хоча самі по собі такі дози дуже низькі (порівняйте з рівнем природного фону близько 3 мЗв), і не можуть відбитися на стані здоров'я людей, думка про триваюче опромінення викликає соціально-психологічні проблеми.

За станом здоров'я населення забруднених територій і ліквідаторів Чорнобильської аварії лікарі та вчені ретельно спостерігають вже понад чверть століття.

У ліквідаторів Чорнобильської аварії, які отримали більш високі дози опромінення, ніж населення, протягом першого десятиліття після аварії була підвищена захворюваність на лейкемію (рак крові) і катаракту (розлад зору, пов'язаний із помутнінням кришталика ока).

Одним з основних наслідків аварії для здоров'я населення став рак щитоподібної залози у дітей та підлітків, обумовлений надходженням в організм радіоактивного йоду, присутнього в атмосферних випадіннях після аварії. Зростання захворюваності на рак щитоподібної залози було виявлене з початку 1990-х років серед дітей та підлітків, які проживають у Білорусі, Україні і чотирьох областях Росії. До теперішнього часу діагностовано близько семи тисяч випадків раку щитоподібної залози серед 18 млн. дітей і підлітків, і чимала частина цих випадків обумовлена радіацією. Завдяки використанню сучасних методів діагностики у більш, ніж 99% цих осіб захворювання було своєчасно виявлено та проліковано. Можна очікувати появи нових випадків пост-чорнобильського раку щитоподібної залози, хоча кількісно оцінити довгостроковий ризик важко.

Інших соматичних захворювань, які могли бути викликані чорнобильською радіацією, ні у населення, ні у ліквідаторів за понад 25 років інтенсивних спостережень не виявлено. Тим більше вже давно немає мови про масову захворюваність населення, зумовлену радіацією. Тим не менш, вчені національних і міжнародних інститутів продовжують вивчення медичних наслідків Чорнобильської аварії.

Багато побоювань і чуток було про можливі спадкові ефекти опромінення, які проявляються у зростанні числа мертвонароджених, ускладненнях при пологах, погіршенні стану здоров'я новонароджених. Нічого цього не було виявлено на чорнобильських територіях, як не було виявлено в пожиттєвих спостереженнях осіб, що пережили атомні бомбардування в Японії, і серед жителів, постраждалих від радіаційних аварій на Уралі в 50-ті роки минулого століття.

Результати більш ніж 25-річних досліджень показують, що хоча особи, які зазнали опромінення радіоактивним йодом в дитячому або підлітковому віці, і ліквідатори, які отримали високі дози, мають підвищений ризик виникнення радіаційно-індукованих ефектів, переважній більшості населення не слід жити в страху перед серйозними наслідками для здоров'я від аварії на Чорнобильській АЕС.

Більшість осіб з персоналу і населення зазнали низьких рівнів опромінення, величини яких можна порівняти з природними фоновими рівнями випромінювання на Землі. Це опромінення буде і далі знижуватися в міру розпаду радіонуклідів та їх розсіювання в навколишньому середовищі. В результаті аварії на Чорнобильській АЕС постраждали долі людей, але з радіологічної точки зору слід прогнозувати, в цілому, сприятливі перспективи для майбутнього здоров'я більшості опромінених осіб.

Найбільш важкими і такими, що важко зцілюються, виявилися психологічні наслідки аварії. Будь-яка травмуюча ситуація може викликати появу симптомів стресу, депресії, занепокоєння і таких, що не мають пояснення з медичної точки зору, фізичних симптомів. Повідомлялося про виникнення таких ефектів і серед осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Самі слова «жертва Чорнобиля» паралізують волю, змушують людину жаліти себе і чекати, коли інші його пожаліють і чимось допоможуть. Тільки спільні зусилля людей, спрямовані на зміну ситуації, відновлення рідної землі, поліпшення економічного становища, підвищення рівня знань про радіацію можуть змінити психологічну ситуацію.

Міжнародні організації, що аналізують наслідки Чорнобильської аварії, рекомендують урядам трьох країн перейти від розпорошеної виплати малих сум грошових компенсацій окремим особам до цільового фінансування громадських програм радіологічної та економічної реабілітації територій.

Основним напрямом реабілітації забруднених територій є відновлення на них сільського господарства, яке виробляє безпечну продукцію, а також лісового господарства. І головним у проблемі реабілітації населених територій є вирішення економічних завдань - створення виробничих структур і робочих місць на колишніх «забруднених» територіях. Відновлення економічної структури, підвищення рівня життя населення автоматично призведе до поліпшення демографічної ситуації та вирішення соціально-психологічних проблем.

Реабілітацію слід проводити тоді, коли вона обґрунтована, тобто приносить більше користі, ніж шкоди при різнобічному розгляді питання. Користь полягає в зниженні дози опромінення і обумовленого ним ризику для здоров'я жителів, зняття обмежень господарської діяльності та ін. Серед складових збитків враховують вартість захисних/реабілітаційних заходів, дозу у персоналу, який їх здійснює, та ін. До планування та здійснення заходів захисту та реабілітації необхідно залучати, поряд з фахівцями та місцевими органами влади, зацікавлені групи місцевих жителів, які, як ніхто інший, можуть оцінити, які заходи є для них найбільш корисними.

Захисні заходи, спрямовані на зменшення надходження в організм радіонуклідів з дикорослими грибами, ягодами, дичиною та озерною рибою, обмежені інформуванням населення про рівні радіоактивного забруднення природних продуктів і рекомендовані місця їх збору, методи кулінарної обробки, що знижує вміст радіонуклідів у їжі.

Згідно з національними законодавствами Білорусі, Росії та України, оптимізовані заходи реабілітації слід проводити, якщо середня річна ефективна доза у жителів населеного пункту перевищує 1 мЗв. Якщо внаслідок природних причин та/або заходів реабілітації доза зменшується нижче 1 мЗв, це дає підстави для припинення реабілітації. Такі основні напрямки діяльності урядів трьох країн, які найближчим часом будуть застосовуватися для відновлення забруднених територій.

Додатковими пріоритетами для України є будівництво нової захисної споруди над зруйнованим четвертим блоком Чорнобильської АЕС і поступове відновлення чорнобильської зони відчуження, включно із забезпеченням безпечного поводження з радіоактивними відходами, накопиченими в зоні.


Автор: host
Опубліковано: 30.04.2013
Кількість переглядів: 9230

Назад